Т.Г. Шевченко та Йордан

Касіян Василь Ілліч - український радянський художник, графік, народний художник СРСР, професор Київського художнього інституту, Герой Соціалістичної Праці. Народився 20 грудня 1895 (1 січня 1896 року) у селі Микулинці (на той час Австро-Угорщина, нині Івано-Франківська область, Україна). Навчався у Празькій академії образотворчих мистецтв (учень Макса Швабінського), яку закінчив у 1926 році. Празький період приніс йому європейське визнання і утвердження в професійному мистецтві. У 1923 році прийняв радянське громадянство. У 1927 році повернувся до України і почав свою діяльність на посаді професора Київського художнього інституту. У 1930 році переїхав до Харкова, працював завідувачем кафедри Українського поліграфічного інституту. У 1944 році повернувся до Києва і продовжив працювати на посаді професора, завідувача кафедрою Київського художнього інституту. Він став засновником цілої художньої школи української графіки. Був ученим, мистецтвознавцем і теоретиком українського та світового мистецтва. За творче життя створив близько 10 тисяч робіт: гравюр, офортів, ілюстрацій до творів класиків літератури. Основні твори: "Весна в концтаборі" (1920), "Перекоп" (1927), "Автопортрет" (1931), "Артем" (1936), "В. Стефаник" (1971) та багато йнших. Помер 24 червня 1976 року у Києві. Твори Касіяна зберігаються у Національному художньому музеї України та інших музеях України.