Машиніст дизель-електрокрана І.І. Давидочкін

Кот Петро Олексійович – український художник, член Національної спілки художників України (1982), заслужений художник України (1986). Народився 3 лютого 1933 року у с. Кулажинці (нині Броварський район Київської області, Україна). Вчився у Київському державному училищі декоративно-прикладного мистецтва (1951-1953), продовжив навчання у Дніпропетровському державному художньому училищі (1957-1961). Закінчив з відзнакою Київський державний художній інститут (1967). Педагоги з фаху: М. Боровський, І. Штільман, К. Трохименко, В. Пузирков. З 1967 року проживав у Жданові (нині Маріуполь). Працював у галузях станкового живопису, графіки. Майстер портретів та пейзажів. Брав участь приблизно у 25 республіканських, всеукраїнських, всесоюзних виставках, у закордонних виставках та до 70 міських та обласних художніх виставках. Обирався головою Маріупольського відділення Донецької обласної організації НСХУ (1986-1992) та головою Маріупольської організації НСХУ (1992-2003). Серед творів: «Генерал Д. Мачнєв», «Сергій Буров», «Вікові верби» та інші. Пішов з життя 7 жовтня 2003 року у Маріуполі. Твори знаходяться у музеях та приватних колекціях України, Греції, США, Італії, Франції, Болгарії, Польщі.