Рання весна

Марчук Іван Степанович - український живописець, графік, скульптор. Народився 12 травня 1936 року у с. Москалівка Лановецького району Тернопільської області. Закінчив відділ декоративного розпису Львівського училища прикладного мистецтва (1956; викладачі К. Звіринський, О. Шатківський); факультет кераміки Львівського інституту декоративного та прикладного мистецтва (1965; викладачі Д. Довбошинський, Р. Сельський). Член НСХУ (1988). Учасник художніх виставок від 1970-х років. Персональні виставки неодноразово проходили у Києві, Москві, Сіднеї, Торонто, Нью-Йорку та багатьох містах Європи. Авторський художній метод Марчука не вписувався в рамки соцреалізму, тому офіційна влада і підконтрольні їй творчі спілки не визнавали його творчості. Емігрував до Австралії (1989), жив у Канаді (1990), США (1990-2001), періодично відвідуючи Україну, остаточно повернувся 2001 року. Основні галузі - станковий живопис і графіка, керамічна пластика, монументальне мистецтво. Розробив авторську техніку - «пльонтанізм» (уперше застосував 1972 року у пейзажі). Народний художник України (2002). Почесний член Міжнародної академії сучасних мистецтва в Римі (2006). Основні твори: живопис - «Караюсь, мучуся, але не каюсь... (Т. Шевченко)» (1964; 1-а премія конкурсу студентських робіт); 6 полотен для готелю «Україна» в Москві (1974); «Тіні на снігу» (1974), «Бриніли струни навесні» (1976), «Квіти мого дитинства» (1980), «Художник Р. Сельський» (1981), «Ніч у степу» (1983), «У дорозі (Автопортрет)», «Спокій на планеті», «Золоте мереживо», триптих «Монолог» (усі - 1986), «Зимова дорога» (1987), «І вітер проходив крізь тіло його», «Чорнобильська Мадонна» (обидва - 1989), «Пробудження» (1992), «Осяяння», «Сліди давнини», «Єва», «Блакитна симфонія», «І відкриються таємниці», «Так плине час» (усі - 1993), «Нерозгадані тайни», «Розірвана мелодія», «Один у просторі», «Ліричні звуки», «Скажи мені правду» (усі - 1994), «Звуки органа», «Загублені квіти», «І почув він голос давній» (усі - 1995), «Світло в її руках» (1996), «Вигравало сонце на узліссі», «І гладили очі форми творіння його» (обидва - 2000), «І розплющив місяць очі свої», «Різдвяна ніч» (обидва - 2002), «Весна уже в дорозі», «Сходить сонце над Дніпром» (обидва - 2004), «Ранкові заморозки», «Чари місячної ночі», «Таке тепле сонце весняне» (усі - 2005), «Віки торкалися його», «Народились, виросли, пішли», «Птахи у вирій полетіли» (усі - 2007), «На струнах лісу сонце виграє» (2010), «За могутнім дубом старий дім стоїть», «Десь за лісом сонце сходить» (обидва - 2012), «Копиці гріються на сонці», «Погляд проти сонця» (обидва - 2013), «Котилося сонце яром» (2015).