Море. Етюд

Лагоріо Лев Феліксович – живописець, пейзажист, мариніст, баталіст. Народився 16 (28) червня, за іншими даними 17 (29) листопада, 1827 року у Феодосії Таврійської губернії. Син неаполітанського консула в Росії. Навчався в Академії мистецтв у М. Воробйова та Б. Віллевальде (1843-1850). У 1850 році отримав звання класного художника. У 1851 році подорожував по Кавказу. У 1852 році, прийнявши російське громадянство, вирушив у пенсіонерську подорож по Європі, де пробув вісім років. 1853 року жив у Парижі, де вивчав живопис французьких майстрів. У 1854 році переїхав до Риму. У 1860 році йому було присвоєно звання професора. Був членом-засновником Петербурзького товариства художників, дійсним членом Товариства російських акварелістів з 1899 року, почесним членом з 1906 року. 1900 року був обраний почесним членом Академії мистецтв. Основні твори: «Гірське озеро» (1852), «Нормандський бе­­рег», «На острові Капрі. Скелясті береги» (обидва - 1859), «У горах Кавказу» (1879), «Морська бухта» (1883), «Місячна ніч на морі» (1886), «Морський пейзаж із вітрильниками» (1891), «Місячна ніч на Неві» (1898); серія «Російсько-турецька вій­на 1877-78» (1885) та інші. Твори зберігаються в музеях Росії та за кордоном. Помер 9 (22) грудня 1905 року в Санкт-Петербурзі.